Саундтрек до „Московіади” знайшовся! :-) Радію… за що ВЕЛИКА ПОДЯКА Олександру Зайцю, який випадково натрапив на мій ЖЖ!

Слова до пісні тут.

Вчора на мою поштову скриньку надійшло запрошення від банку НАДРА зіграти в „он-лайн игру”, і, як результат, я маю змогу виграти платіжну картку VISA та 500 грн. Запрошення було від імені мого знайомого: вказавши мою поштову адресу, він збільшує свої шанси виграти. До чого я про це пишу?! А справа в тому, що я маю недовіру до цього банку; згадується одна історія, свідком якої я став (сталася ця історія у вересні 2006 року; нижче наводжу уривок з мого листа до знайомого, що надіслав мені відповідне запрошення):

„Працівник центрального відділення банку Аваль сказав моїй знайомій, що банк Надра — це мафіозна група! Майже процитував; так і сказали. Пояснюю, „чому?”:

Знайома розраховується за допомогою платіжної картки банку Аваль. Одного разу (я був з нею) вона купувала праску у супермаркеті ФОКСТРОТ. На касі апарат, що працює з картками, надрукував чек, у якому було написано про відмову транзакції „Товар не выдавать” (<- щось на кшталт цього). Касир каже, що на картці немає грошей. Знайома не може в це повірити, бо гроші ще вчора були. Наперед скажу, що цей апарат належав банку Надра.

Знайома зняла необхідну суму у найближчому банкоматі, помітивши (увага!) зникнення з рахунку суми грошей, що трохи перевищувала вартість самої праски. Ти вже здогадався, що сталося!? ;-)

А сталося: транзакція у ФОКСТРОТІ відбулася! Це було доведено. Гроші знайомій повернули. Але... Як пояснили у центральному відділенні Аваль (що на Майдані Незалежності), цей випадок вже третій за місяць. „Надра — мафія”.

P.S. Зберігай чеки!!! Бо без них буде важко повернути гроші у подібних ситуаціях.”

Щойно зауважив для себе, що приблизна вартість праски, що придбала знайома у ФОКСТРОТІ — 500 грн. :-)

…буду битий ;-) Маю науковий семінар на кафедрі. Ця подія в моєму житті відбувається не вперше, але є одна „нова” обставина (перчинка :-)) — на поточний момент маю 50% готового матеріалу виступу. За всіма законами — не встигаю. Дивно, але це в мене викликає лише посмішку на обличчі (див. юзерпику)!

Слава Алаху, семінар — внутрішній :-)

10 років — школа, 5 років університету. З 1 листопада офіційно почнеться мій 2 рік навчання в аспірантрурі.

Мабуть, довчусь ще 2 роки; спробую захистити кандидатську дисертацію; далі — ще не знаю.

Не буду розчаровувати батьків!

На інше я не здатний…

Мій ґдж!

Думаю, скоро видалю свій ЖЖ :-(

Щойно був „вбитий”… наступними словами 76-річного академіка, професора, завідувача кафедрою (де я працюю): „Я в интернете нашел…”. Це відбулося за столом… після n-ої випитої рюмки…

Мене вигнали зі столу… Повернувся не скоро ;-)

Малюнки sketch_rimanez можу розглядати годинами. Особливо подобається аскі-малюнок „SVETLYACHOCK”:



Більше тут.

Щойно повернувся з вистави „Московіада”, що відбулася на сцені Київського академічного Молодого театру. Знаходжусь під глибоким враженням. Б Л И С К У Ч Е ! Зал аплодував стоячи!

Всім, хто вагається між іти чи не іти, раджу відкинути всі справи і бути там — не пожалкуєте.

***

На останні гроші придбавши лайнер,
Я вбираю очима, писком і мозком
Вознесіння в небо стрімке, негайне.
Піді мною, як кажуть англійці, Москов.



Я злітав, а знизу мені махали
сто розлук, сто крил в екстазі шаленій,
рок-зірки, блудниці, посли, генерали,
цар Іван і цар Пушкін. Безсмертний геній



теж махав з постаменту (прощай, друзяко!
Вже тебе не побачу. У нас під Львовом,
Тебе скинули з неба недавно яко
шарлатана і блазня, як мотлох, словом).



Я злетів. Чи протягнеш, Москво, без мене?
Що поробиш мушу бути південніш.
Залишаю слово своє вогненне.
Все одно без мене буде нужденніш.



У твоїх безоднях, кохана Мекко,
до якої вбогі плазують плазом.
Але ти від нас тепер так далеко,
Що стає маразмом „навіки разом!”…

Доречно

„ТРУБА КЛИЧЕ. «МОСКОВІАДА», АБО БІГ НА МІСЦІ”

„Виставо-кліп: «Московіада» у Молодому театрі”

„Єднання газопроводом”

„Труднощі перекладу”

„Мельпомена підступилася до Андруховича”


Питання: Чи хто знає назву музикальної композиції, що декілька разів грала у виставі? Здається, це та сама музика Майка Олдфілда (Mike Oldfield). Але я не впевнений. Буду щиро вдячний за допомогу! Пісня запала у душу! Супер!

Вчора забагато випив горячливих напоїв — у їдальні університету був осінній бал. В результаті проспав свій потяг: в мене вже був куплений квиток до Києва на 6:10 ранку. Прокинувся об 6:20. Єх… На жаль, 34 гривні за квиток мені вже ніхто не поверне.

Навіть думав вже не їхати. Всю дорогу нудило. Але все ж таки я вже тут. Щойно приїхав. Через 2 години буду на виставі „Московіада”! :-)

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.


Джерело: Павло Глазовий. „Сміхологія” — Київ, „Дніпро”, 1989.

Щойно повернувся з прогулянки. Не втримався і купив декілька книжок у книгарні „Знання”, що знаходиться на Хрещатику, 44, за помірними цінами (заходив до книжкового магазину „Знання” на Червоноармійській, 57/3, але там ціни не дуже приємні):

Дмитро СТУС. Василь Стус: життя як творчість. — К.: Факт, 2005. (37,50 грн.)
Оксана Забужко. Польові дослідження з українського сексу. — К.: Факт, 2006. (12 грн.)
Лариса Денисенко. Танці в масках. — К.: Нора-Друк, 2006. (14,70 грн.)
Софія Андрухович. Жінки їхніх чоловіків. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ , 2005. (15 грн.)
Любко Дереш. Поклоніння ящірці. Львів: Кальварія, 2004. (12 грн.)
Анонім. Сповідь киянина еротомана / Переклад з французької Анатоля Перепаді. — Львів: Кальварія, 2004. (12 грн.)

А вчора у кнайп-клубі „Купідон” купив собі книжечку Отара Довженка „Квітослава”.

А ще laskavy подарував мені працю Галини Паламарчук (pry4ilok) „Аорта Софіївська”. Було приємно отримати такий подарунок!

Сьогодні потягом Київ—Суми їду до Сум. Але вже в цю п’ятницю повернусь: вже взяв квиток на прем’єру „Московіади” :-)

„Кияни покажуть дві вистави «Московіада» (Київський молодий театр) Андруховича, яка ставить вперше. В ній гратимуть Ступка та Вертинський”.

Прем’єра вистави — 6 жовтня, 19:00.

Вартість квитка — 25 гривень.

Адреса: вул.Прорізна, 17 (метро „Хрещатик”, „Золоті ворота”).

Замовлення квитків з 10.00 до 18.00 в робочі дні за телефонами: 2893967, 8 066 3455452.

Оновлено: Квитки Київського академічного Молодого театру продають у гастономі „Хрещатик”.

„Притча про дрозофілів”. ЧИТАТИ ВСІМ!

А я здогадувався, що він має саме такий вигляд!

Мені пощастило… Сьогодні я приїхав до Києва. Кинув роботу, не попередивши про це шефа (понеділок буде цікавим і напрочуд відвертим): хотілось попасти на поетичні читання, і я таки там був.

Було дуже цікаво! Сподобались твори Богдани Матіяш. Тре’ буде купити її книжку.

Сьогодні приїхали мої друзі-співробітники з конференції, що мала місце у Львові. Привезли пива. Молодці!… Такого пива ще не пив! Згадалася „загадка про літр”. Дійсно — загадка! :-)

Сьогодні о 20:30 телеканал К<1 покаже сюжет про порушення „Закону про мови”.

Оновлено: „Щойно дзвонили з телеканалу К<1, повідомили про те, що репортаж про порушення Закону про мови буде завтра, о 20:30”.

„В 1816. р., поки представники цієї інтеліґенції (<- „марксівсько-демократична”) ще не вийшли нагору, поки ще жили на Україні свідки гетьманщини або їх сини, знаходимо в „Украинськім Вєстнику” таку характеристику вдачі тодішнього українця, зроблену чужинцем: „Українці — глибоко віддані релігії й непохитні в її священних істинах… вони гаряче люблять свою отчизну й пам’ятають славу предків своїх… їх войовничий дух ще не згас… вони з радістю б’ються за ту землю, на якій прославилися предки їх, і на якій родилися вони… і звикли згадувати голосні діла Свірговських, Наливайків і Хмельницьких… українці чесні, в словах тверді і мужні… українці здібні ховати довірені таємниці… злодійство було вчинком, яким найгірше бридилися давні українці й тепер ним гидують… дехто обвинувачує українців у гордості й непокірливості, інші приписують їм злопам’ятство, брак привітности й запобігливости… замкнутість”. Як бачимо чесноти зовсім протилежні чеснотам сучасного демократичного українця. Так само креслить автор і українок: „Їх гордовита хода, свобода і тверда рішучість у всіх вчинках виказують мужність жінкам незвичайну”.

„І мужчини, й жінки, було це плем’я яке в чужих не жебрало підпори, яке, люблячи свій край, тих чужих не зносило і платило їм почуттям зовсім не демократичним, як про це свідчить цілий ряд мемуаристів, які говорять про „ненавість до Росії, ненавість до нас москалів”, про „внутренную протів Велікоросії нєнавість особливо примєчатєльную в старшинах”, в панстві українськім. „Всєґдашнеє отвращеніє к краю сему” — Московщині прозирає і у Сковороди, до краю, в якім він ні защо не хотів жити. Цю саму відразу, „списуючи Сковороду”, виніс від нашого філософа й Шевченко”.

„Інтеліґенція ця не вірила, що якраз вона покликана здійснити свою правду в своїй країні, навпаки в ній жила „віра в якусь містичну волю народа, у вроджену йому здібність до осягнення якоїсь „правди” в суспільних відносинах, як тільки йому не перешкоджатиме здеправована інтеліґенція”… В провідній верстві могли знайти місце люди, які були чисто „формальними авторитетами”, цебто були це припадкові люди, хоч і без особливих заслуг, які давали б їм право стояти над народом, але „вже з тої простої причини, вони займають якесь відповідне становище” — їх треба було шанувати та йти їм назустріч. Хочби це й були люди припадкові, які „ще не мали змоги придбати собі відповідного великого авторитету своїми особистими заслугами”, цебто були попросту нездари або недотепи. А в моменти переломові, коли особливо від провідництва вимагалося великих якостей, великої сили думки й волі, отже суворого відбору здібніших, інтеліґенція ця знала лише засаду паталогічного об’єднання: „забути все, що роз’єднувало, забути політичні й особисті порахунки” і об’єднати руки, серця та сили для праці й боротьби, хочби деякі з тих рук були нечисті, деякі з тих серць трусливі й підлі, а деякі з тих сил — на службі ворожих сил… Такий погляд і така система відчиняли настіж двері в інтеліґентську еліту недотепним і просто темним силам. Без амбіції панування і провідництва, хитливі, трусливі і зрадливі, не підлягаючі закону випробовання й селєкції, подібні провідники… падали жертвами обману спритної чужої сили…”

(Дм. Донцов, <Дух нашої давнини>, Дрогобич, Вiдродження. 1991, ©36–37,40–42)

В місті Новосибірськ судять громадянина РФ, який в Інтернеті назвав росіян кацапами.

Не залишайтесь байдужими! Поставте свій підпис під петицією!

Доречно

http://none-smilodon.livejournal.com/250093.html

http://none-smilodon.livejournal.com/250629.html

Обговорення на Майдані

Оновлено: 19 вересня у Києві та кількох містах України пройшли пікетування посольства Російської Федерації та російських консульств з вимогою звільнення Тараса Зеленяка.